Кровохаркання – це відкашлювання з дихальних шляхів крові або кров’янистого мокротиння.
Легенева кровотеча – це масивна кровотеча з дихальних шляхів, як правило >200 мл впродовж 24 год, або виділення одномоментно чистої яскраво-червоної крові в кількості 5–50 мл і більше.
Так як даний стан може призвести до дихальної недостатності та створити безпосередню загрозу для життя, медична допомога має бути надана якнайшвидше.

Які симптоми мають насторожити

При кровохарканні мають насторожити наступні прояви: рясне відкашлювання забарвленого кров’ю мокротиння, гнійне та кров’янисте мокротиння, рожеве, пінисте мокротиння, відкашлювання самої крові.
Легенева кровотеча сумнівів не викликає, так як при цьому з дихальних шляхів виділяється велика кількість крові.
Звертатися за медичною допомогою, за наявності вказаних проявів, необхідно негайно. Перелічені симптоми можуть свідчити про наявність серйозної патології органів дихання. Крім того, кровохаркання може у будь-який момент перетворитись на легеневу кровотечу з великою крововтратою, що загрожує життю, без кваліфікованої медичної допомоги.

Діагностика та лікування

Існує біля 40 хвороб, які можуть проявлятися кровохарканням та легеневою кровотечею, якщо включати рідкісні захворювання, то їх кількість зростає більш ніж 100. Найчастіше (40 %) кровохаркання та легенева кровотеча виникають у хворих на туберкульоз легень, в 30–35 % у хворих із гнійними захворюваннями легень, в 10–15 % — при пухлинах легень.

Список хвороб, що спричинюють кровохаркання та легеневу кровотечу

Часті:

• туберкульоз, нетуберкульозні мікобактеріози;
• бронхоектатична хвороба (включаючи муковісцидоз);
• абсцес легень;
• пухлини органів дихання;
• забій або травма легень.

Меньш поширені:

• інвазивний аспергільоз або мукоромікоз (аспергільома або грибкова куля);
• легенева артеріовенозна мальформація;
• бронховаскулярна нориця (наприклад, трахеобрахіоцефалічна артеріальна нориця в пацієнтів з хронічною трахеостомою);
• патологія зсідання крові, стороннє тіло, ідіопатичний легеневий гемосидероз;
• некротизуюча бактеріальна пневмонія, бронхіальна аденома;
• емболія легеневої артерії з інфарктом легені;
• септична емболія при ендокардиті тристулкового клапана;
• легенево-ниркові синдроми (синдром Гудпасчера, СЧВ, гранульоматоз Вегенера);
• розрив легеневої артерії внаслідок її катетеризації (балонним катетером Сван-Ганца).

Зʼясувати сам факт кровохаркання та легеневої кровотечі не складно. А от встановити причину та локалізацію буває непросто. І це найважливіше для вчасного та ефективного лікування. Основними методами такої діагностики є рентгенографія органів грудної клітки і більш точним – компʼютерна томографія без контрастного підсилення а ще краще – з контрастним підсиленням.

Ці методи у переважній більшості допоможуть встановити яка саме легеня уражена (або виявиться ураження обох легень), точну ділянку ураженої легені, наявність тромбів у судинах легень (при тромбоемболії), порожнину (при абсцесах та інших хворобах при яких руйнується легеня), патологічні затемнення – інфільтрати або вогнища (часто при туберкульозі) та інші рентгенологічні ознаки, що допоможуть встановити правильний діагноз.

Фібробронхоскопія (ФБС) допомагає точно визначити з якого саме бронху виділяється кров. І в деяких випадках при ФБС можна одразу зупинити кровотечу. Важливим є дослідження крові для визначення можливої патології згортання крові або ознак запалення.

Лікування полягає у зупинці кровотечі та терапії хвороби, що викликала кровотечу. Найперше, що необхідно зробити при легеневій кровотечі – заспокоїти людину, надати горизонтальне положення та мінімізувати будь-яку фізичну активність. Викликати невідкладну медичну допомогу, пояснивши що трапилась саме легенева кровотеча. При можливості бажано поміряти тиск, і якщо він підвищений – знизити. До медикаментозних засобів зупинки кровотечі належать: препарати транексамової кислоти, етамзилат натрію, препарати вітаміну К. Але найголовнішим є якнайшвидше доправити людину в медичний стаціонар. По можливості у пульмонологічного профілю, і найкраще – з відділеннням торакальної хірургії.

Кровохаркання дає більше часу для прийняття рішення. Дивлячись на те, якої інтенсивності є кровохаркання, можна дозволити людині самостійно дістатися до лікувального закладу, або застосувати наведені вище поради.
У стаціонарі при відсутності ефекту від консервативної терапії, може знадобитись хірургічна операція.