Кабінет імунопрофілактики – профільний спеціалізований кабінет імунопрофілактики алергічних захворювань органів дихання. Основним завданням кабінету імунопрофілактики є максимально точна, в сучасних умовах розвитку медичної науки, діагностика, сучасна терапія та імунопрофілактика алергічних захворювань органів дихання дорослих і дітей в амбулаторних умовах. Прийом ведуть кваліфіковані лікарі першої та вищої категорій, кандидати та доктора наук.

Алергічні хвороби гетерогенні та характеризуються клінічним поліморфізмом. Тобто вони зачіпають не тільки шкірні покриви, дихальну і травну системи, але також майже завжди впливають на функцію вегетативної нервової системи. З цим пов’язано багато так званих функціональних розладів різних органів і систем людського організму.

Діагностика та лікування подібних розладів вимагає спеціальних знань

При виборі методів обстеження фахівці кабінету імунопрофілактики спільно з пацієнтами вибирають ті, найбільш оптимальні і виправдані методики, які дозволяють з максимальним наближенням до реальності встановити причинно-значимі фактори, що призводять до розвитку хвороби. Кваліфікований лікар призначає тільки ті дослідження, без яких дійсно неможливо обійтися. Небажано самостійно приймати рішення про дослідження на алергію до прийому лікаря. Дуже багато з них часто виявляються неінформаційними для конкретного випадку, незважаючи на їх високу вартість.

З якими захворюваннями найчастіше звертаються до кабінету імунопрофілактики

• Бронхіальна астма,
• Алергічні хвороби шкіри: атопічний дерматит, екзема, контактні дерматити,
• Затяжний, хронічний або сезонний нежить (закладеність носа),
• Кропив’янка, алергічні набряки (набряк Квінке),
• Алергічні реакції на їжу, ліки, плісняві грибки, домашніх тварин, пилок рослин і багато інших видів алергенів,
• Часті, тривалі інфекції будь-яких органів і систем організму,
• Будь-які, в тому числі і неалергічні хвороби шкіри, незрозумілі висипи,
• Хронічні рецидивуючі інфекції, що важко піддаються звичайній терапії,
• Дерматити алергічні (в тому числі атопічний дерматит).

Найбільш поширені методи алергодіагностики

Найбільш поширеними методами алергодіагностики є шкірне тестування та діагностика in vitro.

Шкірне тестування

Шкірне тестування (шкірні алергопроби) – це найбільш поширений і точний метод визначення чутливості (сенсибілізації) організму до різних алергенів шляхом введення через шкіру алергену та оцінки відповіді, що розвинулась при цьому.

Принцип постановки шкірних тестів заснований на тому, що нанесений на шкіру або введений під шкіру причинно-значимий алерген вступає у взаємодію зі спеціальними клітинами, які доставляють алерген до опасистих клітин. Результатом такої взаємодії при наявності сенсибілізації є вивільнення медіаторів алергії і розвиток місцевої алергічної реакції, інтенсивність якої фіксується лікарем-алергологом.

З метою діагностики гіперчутливості негайного типу в основному застосовують скарифікаційні проби (метод нанесення подряпин) і прік-тести (метод проколювання шкіри на глибину не більше 1-1,5 мм).

Підготовка до проведення шкірних алергопроб:

За 7 днів до дослідження слід виключити застосування антигістамінних препаратів (термін багато в чому залежить від групи, до якої відноситься препарат). Якщо пацієнт отримував лікування системними глюкокортикостероїдними препаратами (ін’єкційні або пероральні форми), виконання проб можливо не раніше, ніж через 14 днів після їх відміни. У разі, якщо пацієнт отримував лікування гормональними мазями, кремами, проби виконуються на ділянках, не порушених даними препаратами, або як мінімум через 14 днів після відміни.

Обов’язково повідомте лікаря про всі препарати, які в даний момент отримуєте Ви або Ваша дитина. Проведення проб не рекомендується виконувати натщесерце.

Незважаючи на те, що шкірне тестування є основним уточнюючим методом діагностики алергологічних захворювань, специфічність шкірних алергічних тестів не є абсолютною. За результатами шкірного тестування можна встановити лише наявність підвищеної чутливості організму до певного алергену. Для того щоб поставити заключний діагноз і визначити тактику лікування, необхідно встановити чіткий зв’язок між даними алергеном і клінічними проявами захворювання.

Протипоказання:

• загострення основного алергічного захворювання або його важке некомпенсоване протікання;
• гострі інфекції;
• хронічні захворювання в стадії декомпенсації;
• злоякісні, аутоімунні і системні захворювання;
• нервові і психічні захворювання, судомний синдром;
• вагітність, лактація, менструація;
• синдром набутого імунодефіциту;
• анафілактичний шок, синдроми Лайєла, Стівенса-Джонсона в анамнезі;
• отримується зараз терапія антигістамінними препаратами, стабілізаторами мембран тучних клітин, системне або місцеве застосування глюкокортикостероїдних препаратів (інгаляційні та назальні глюкокортикостероїдні препарати не впливають на результат тестів);
• попередня, протягом місяця, гостра алергічна реакція;
• ранній дитячий вік.

Алергодіагностика in vitro

In vitro алергодіагностика – це діагностика гіперчутливості в пробі крові пацієнта. Аналіз крові здається вранці натщесерце, тобто останній прийом їжі повинен бути за 12 годин до аналізу і не пізніше. За 7 днів до дослідження слід виключити застосування антигістамінних препаратів (термін багато в чому залежить від групи, до якої відноситься препарат). Якщо пацієнт отримував лікування системними глюкокортикостероїдними препаратами (ін’єкційні або пероральні форми), виконання проб можливо не раніше, ніж через 14 днів після їх відміни. Обов’язково повідомте лікаря про всі препарати, які в даний момент отримуєте Ви або Ваша дитина.

Методи лікування алергії

За результатами алергодіагностики лікарем-алергологом призначається відповідний метод лікування. Одним із сучасних та найбільш дієвих методів лікування алергічних захворювань є алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ).

Алерген-специфічна імунотерапія – це метод лікування алергічних захворювань, обумовлених IgE-опосередкованим механізмом алергії. Полягає у введенні в організм пацієнта зростаючих доз алергену, який спричиняє клінічні прояви захворювання.

Механізм дії АСІТ

Алерген специфічна імунотерапія діє на головні патогенетичні ланки розвитку алергічного процесу:

• Зменшення вмісту алергенспецифічних Ig E-антитіл за рахунок гальмування їх синтезу В-лімфоцитами та плазматичними клітинами шляхом утворення та активації Т-супресорів;
• Синтез алергенспецифічних Ig G4-антитіл, які конкурентно взаємодіють з алергеном і здатні утворювати комплекси, що поглинаються фагоцитами з рецепторами до Fc-фрагменту Ig G (Нф, Мц та Мф), внаслідок чого елімінується ендогенний алерген;
• Синтез Ig G1-антитіл до Fc-фрагменту Ig E, які взаємодіють з вільним Ig Е, й таким чином перешкоджають його фіксації на опасистих клітинах-мішенях;
• Синтез антитіл до клітинних рецепторів, які розпізнають Fc-фрагмент Ig E, що призводить до блокування цих рецепторів на опасистих клітинах-мішенях;
• Зменшення репертуару чутливих до Ig E клітин та клітин-учасників алергічного запалення (в першу чергу еозинофілів, нейтрофілів та моноцитів).

Кому показана АСІТ

АСІТ показана хворим, у яких доведена присутність специфічних IgЕ – антитіл до клінічно значимих алергенів тоді, коли:

• відсутні прояви важкого перебігу захворювання. Показання ОФВ, повинні перевищувати 70% від належних значень після адекватної фармакологічної терапії;
• не вдається здійснювати контроль над клінічними симптомами захворювання за допомогою елімінації алергенів і фармакологічної терапії;
• присутні назальні й бронхіальні симптоми;
• відсутня прихильність пацієнтів до тривалої й постійної фармакотерапії;
• існують протипоказання до фармакотерапії;
• при небажаних побічних ефектах фармакотерапії.

Від чого залежить ефективність АСІТ

Ефективність цього методу лікування може бути дуже варіабельною, що залежить від:

• віку пацієнта та його індивідуальних особливостей (лікувальна ефективність вища, якщо АСІТ розпочата у більш ранньому віці);
• нозологічної форми алергічного захворювання (алергічний риніт, кон’юнктивіт, алергічну астму, алергічні реакції на укуси комах, тощо);
• виду сенсибілізації (ін’єкційна, носова, під’язична чи пероральна імунотерапія);
• виду та якості алергенів, що вводяться;
• числа алергенів, що вводяться;
• кількості курсів лікування, їх тривалості;
• способу введення алергенів (парентеральні методи (підшкірний, внутрішньо шкірний, аплікаційний і метод шкірних квадратів) і неінвазійні: оральний, сублінгвальний, кон’юктивальний, інгаляційний).

Переваги АСІТ

• збереження тривалої (іноді на десятки років чи навіть на все життя) ремісії після завершення успішних курсів специфічної імунотерапії, принаймні 5–8 років;
• попередження прогресування спектру алергенів, до яких формується підвищена чутливість;
• попередження ускладнення захворювання та переходу до більш важких клінічних проявів;
• зменшення потреби в протиалергічних препаратах.

Як поводитися під час проведення АСІТ

• необхідно дотримуватися всіх рекомендацій лікаря;
• не пропускати ін’єкцій або час прийому під’язичних алергенів;
• дотримуватися дієти з виключенням ряду «заборонених» продуктів, список яких видається пацієнту лікарем.
• необхідно повідомляти лікаря про всі зміни самопочуття, навіть незначні на перший погляд.

Протипоказаня для проведення АСІТ

• онкологічні захворювання;
• важкі імунопатологічні стани і імунодефіцити;
• важкі захворювання серцево-судинної системи;
• прийом бета-блокаторів, включаючи топічні форми;
• важкі психічні захворювання;
• важка неконтрольована форма бронхіальної астми;
• вагітність і грудне вигодовування є відносними протипоказаннями.

Неодмінною вимогою до проведення АСІТ має бути її виконання в умовах алергологічного кабінету і/чи алергологічного стаціонару тільки лікарями-алергологами, які пройшли професійну підготовку та мають відповідний досвід.