Чому виникає

Найчастіше гострий бронхіт з’являється після застуди або грипу. Причиною зазвичай є віруси, які спочатку вражають ніс і горло, а потім поширюються на бронхи. Бактеріальні збудники приєднуються, зазвичай, при наявності хронічних захворювань дихальних шляхів.

Симптоми

• Кашель із виділенням мокротиння (прозорого або жовто-зеленого)
• Відчуття втоми
• Лихоманка (субфебрильна, до 38 С)
• Задишка, особливо під час фізичної активності
• Дискомфорт або біль у грудях
• Свистячі хрипи 

Після того, як гострий бронхіт мине, сухий кашель може залишатися ще 1–4 тижні.

Як відрізнити від пневмонії

Іноді важко зрозуміти, чи це бронхіт, чи пневмонія. При пневмонії зазвичай температура вища, з’являється озноб, загальне самопочуття гірше, може бути сильна задишка.

Діагностика та лікування

• Прослуховують легені стетоскопом
• Можуть призначити рентген грудної клітки, якщо підозрюють пневмонію
• Можуть зробити пульсоксиметрію — це простий тест для вимірювання рівня кисню в крові

У більшості випадків антибіотики НЕ ПОТРІБНІ, якщо бронхіт викликаний вірусом. Зазвичай інфекція проходить сама за тиждень, хоча кашель може тривати до трьох-чотирьох тижнів. Щоб почуватися краще, радять:

• Пити багато рідини
• Відпочивати
• Використовувати ліки для лікування хронічних хвороби (підвищений артеріальний тиск, цукровий діабет і т.і.)
• Приймати аспірин або ацетамінофен (парацетамол) при підвищенні температурі (аспірин не давати дітям до 18 років)
• Дихати вологим повітрям (зволожувач або пар у ванній)
• Не палити, уникати пасивного куріння та забрудненого повітря
• Часто мити руки, щоб не поширювати віруси

Деякі ліки без рецепта можуть допомогти розріджувати слиз (шукайте «гвайфенезин» на упаковці).

Коли звертатися до лікаря

Зверніться до лікаря, якщо:

• Кашель триває більшість днів або постійно повертається
• У кашлі є кров
• Висока температура або озноб
• Температура тримається понад 3 дні
• Слиз густий, жовто-зелений, має неприємний запах
• Відчуваєте сильну задишку або біль у грудях
• Маєте хронічні хвороби серця чи легень

Зазвичай симптоми (крім кашлю) зникають за 7–10 днів, якщо немає хронічних хвороб легень. Кашель може залишатися ще 1–4 тижні.

Запис Гострий бронхіт спершу з'явиться на Pulmocenter.

Як виникає захворювання

Запалення плеври може бути самостійним захворюванням або ускладненням інших хвороб — пневмонії, туберкульозу, ревматичних патологій, травм. Іноді плеврит виникає через пухлини або порушення згортання крові.

Причини

Плеврит розвивається як реакція на інфекцію, травму або системне захворювання. У відповідь на подразнення плевра запалюється, що може супроводжуватись накопиченням ексудату (рідини).

Фактори ризику:

• Пневмонія або туберкульоз
• Ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак
• Онкологічні захворювання
• Травми грудної клітки
• Операції на легенях або серці
• Серцева недостатність
• Ниркова недостатність

Симптоми

Основні ознаки:

• Гострий біль у грудях, що посилюється при вдиху або кашлі
• Задишка
• Сухий кашель
• Лихоманка, озноб
• Загальна слабкість

На що звернути увагу

Біль при плевриті часто має колючий характер і локалізується з одного боку грудної клітки. Він може зменшуватись у положенні лежачи на хворому боці.

Тривожні сигнали:

• Різке посилення болю
• Задишка навіть у спокої
• Відчуття тиску в грудях
• Поява набряків або посиніння шкіри

Діагностика

Які дослідження потрібні:

• Рентгенографія або КТ грудної клітки
• УЗД плевральної порожнини
• Аналіз крові (запальні маркери)
• Плевральна пункція (укол між ребрами, для отримання плевральної рідини)
• Аналіз плеврального ексудату (рідини, отриманої при пункції)

Як проходить обстеження

Лікар проводить огляд, вислуховує легені (може чути шум тертя плеври), призначає додаткові дослідження. При наявності рідини — виконується пункція для аналізу та зменшення тиску.

Лікування

Сучасні методи лікування

Лікування залежить від причини плевриту. При інфекційному — застосовують антибіотики або протитуберкульозні препарати. При аутоімунних — протизапальні засоби, гормони. Якщо є рідина — її видаляють через пункцію. Додатково призначають знеболювальні, жарознижувальні, фізіотерапію.

Прогноз

У більшості випадків плеврит добре піддається лікуванню. При своєчасному зверненні та правильній терапії симптоми зникають протягом 1–2 тижнів. Хронічні форми потребують тривалого спостереження.

Коли звертатися до лікаря

Якщо ви відчуваєте гострий біль у грудях, який посилюється при диханні, або маєте задишку, лихоманку — зверніться до лікаря. Плеврит може бути ознакою серйозного захворювання, що потребує негайного лікування.

Запис Комплексне медикаментозне лікування інших хвороб плеври спершу з'явиться на Pulmocenter.

Запальні хвороби (плеврити)

Сухий (фібринозний) плеврит: запалення без накопичення значної кількості рідини, що спричиняє біль під час дихання та кашлю.

Ексудативний плеврит: характеризується накопиченням рідини (ексудату) в плевральній порожнині, що може призводити до задишки.

Гнійний плеврит (емпієма плеври): важка форма, коли в плевральній порожнині накопичується гній. Може бути серозно-гнійним, гнійно-фібринозним або осумкованим.

Туберкульозний плеврит: специфічний плеврит, спричинений туберкульозною інфекцією.

Інші інфекційні плеврити: можуть бути спричинені бактеріями (пневмококи, стафілококи), грибками (аспергільоз, кандидомікоз) або паразитами.

Неінфекційні (асептичні) плеврити: виникають через аутоімунні захворювання (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак), травми, вплив ліків, онкологічні процеси тощо. 

Незапальні хвороби та ускладнення

Плевритний випіт: загальний термін для будь-якої рідини в плевральній порожнині.

Гемоторакс: скупчення крові в плевральній порожнині яке виникає після травм, або хірургічних маніпуляцій.

Гідроторакс: скупчення прозорої рідини в плевральній порожнині (трансудату, ексудату).

Хілоторакс: скупчення лімфи в плевральній порожнині.

Пухлини плеври:

Первинні: мезотеліома (доброякісна та злоякісна), солітарна фіброзна пухлина тощо.

Вторинні (метастатичні): пухлини інших органів (наприклад, легені, молочної залози, шлунка), які дали метастази в плевру.

Інші захворювання

Фіброторакс: надмірне розростання сполучної тканини (фіброз) у плевральній порожнині, яка може обмежувати функцію легенів.

Аномалії розвитку: вроджені дефекти плеври.

Паразитарні ураження: захворювання, спричинені паразитами.

Основні симптоми

• Біль у грудях: колючий або різкий біль, який посилюється при глибокому вдиху, кашлі, чханні або рухах. Біль може іррадіювати (поширюватися) на плече, шию, спину або живіт. 
• Кашель: найчастіше сухий, який може посилюватися через подразнення плеври. 
• Утруднене дихання (задишка): виникає через стиснення легені, особливо при накопиченні рідини (ексудативному плевриті). 
• Підвищення температури: може бути як незначним, так і значним, особливо при гнійному плевриті (емпіємі плеври). 
• Загальна слабкість: включає втому, зниження працездатності та погане самопочуття. 

Додаткові симптоми

• Озноб.
• Пітливість.
• Втрата апетиту.
• Відчуття здавлювання в грудях.
• Поверхневе дихання: людина намагається дихати менш глибоко, щоб уникнути болю.
• Блідість шкіри та синюшність губ: особливо при гнійному або випітному плевриті.
• Важливо: симптоми плевриту можуть відрізнятися залежно від причини захворювання. При появі подібних ознак необхідно негайно звернутися до лікаря для точної діагностики та своєчасного лікування.

Діагностика хвороб плеври

Фізикальне обстеження та симптоми

Анамнез та огляд: лікар збирає інформацію про скарги пацієнта та проводить фізикальний огляд.

Аускультація: при вислуховуванні можна почути шум тертя плеври, що характерно для сухого плевриту, або відсутність дихання при гідратораксі.

Перкусія: притуплення тону де є рідина.

Інструментальні методи

Рентгенографія грудної клітки: дозволяє виявити рідину, зміни в легенях або плеврі.

Комп’ютерна томографія (КТ): надає детальніше зображення плеври, легень та навколишніх тканин, допомагає виявити метастази або інші патології.

Торакоскопія: мінімально інвазивна процедура, під час якої через невеликий отвір в грудній стінці вводиться ендоскоп (торакоскоп) для прямого огляду плевральної порожнини, взяття біопсії та визначення стадії захворювання. 

Лабораторні дослідження

Біопсія: зяття зразків тканин (наприклад, під час торакоскопії) для цитологічного та імуногістохімічного аналізу дозволяє встановити тип пухлини або визначити причину запалення.

Лабораторні аналізи крові та інших біологічних рідин: допомагають виявити запальні процеси та інфекції. 

Хірургічне лікування

• Пункція/дренування: введення голки, катетера, або дренажно трубки для видалення накопиченої рідини або гною.
• Торакоскопія: малоінвазивна хірургічна процедура, що дозволяє візуалізувати плевральну порожнину, провести її санацію та зробити біопсію парієтальної плеври для визначення причини, захворювання, встановлення правильного діагнозу та призначення відповідного лікування.
• Торакотомія: хірургічне розсічення грудної клітки для доступу до плевральної порожнини. 

Запис Хірургічне лікування захворювань плеври спершу з'явиться на Pulmocenter.

Кому показана ця послуга

Медикаментозне лікування показане пацієнтам із підтвердженим вузликовим поліартеріїтом або іншими некротизуючими васкулітами. Особливо — при ураженні нирок, периферичних нервів, шкіри, дихальної або травної системи.

Також терапія проводиться при підозрі на васкуліт після виключення інфекційних та онкологічних причин, у випадках рецидивів або неефективності попереднього лікування.

Які симптоми мають насторожити

Найбільш характерні симптоми:

• тривала лихоманка, схуднення, загальна слабкість;
• болі у м’язах і суглобах;
• підвищений артеріальний тиск, зміни в аналізах сечі (білок, еритроцити);
• висипання на шкірі (пурпура, вузлики, виразки);
• болі у животі, нудота, ураження нервів (оніміння, біль у кінцівках).

Негайного звернення потребують ситуації з різким підвищенням тиску, порушенням сечовиділення, вираженим болем у животі або ознаками ішемії кінцівок.

Які захворювання діагностують / лікують

Комплексна терапія застосовується при вузликовому поліартеріїті, мікроскопічному поліангіїті, еозинофільному гранулематозі Чарга-Строса, васкулітах, асоційованих із вірусом гепатиту B, медикаментозних або імунних васкулітах.

Основні принципи лікування:

• індукція ремісії глюкокортикостероїдами (преднізолон, метилпреднізолон);
• застосування цитостатиків (циклофосфамід, азатіоприн, метотрексат);
• імуносупресія моноклональними антитілами (ритуксимаб);
• симптоматична терапія (анальгетики, антигіпертензивні, антикоагулянти).

Мета — досягнення ремісії, запобігання ураженню життєво важливих органів і підтримка тривалої стабілізації стану.

Очікувані результати лікування

Комплексне медикаментозне лікування дозволяє контролювати запалення, стабілізувати артеріальний тиск, зменшити ураження судин і запобігти розвитку органної недостатності. При своєчасному лікуванні можливо досягти тривалої ремісії та значного покращення якості життя пацієнта.

Запис Комплексне медикаментозне лікування вузликового поліартеріїту і споріднених станів спершу з'явиться на Pulmocenter.

Кому показана ця послуга

Комплексне медикаментозне лікування показане пацієнтам зі злоякісними або неуточненими пухлинами трахеї, бронхів та легень, у яких виявлено первинний або метастатичний процес, незалежно від стадії.

Також воно застосовується у випадках, коли хірургічне втручання неможливе або потребує підготовки (зменшення розміру пухлини, стабілізації загального стану). Медикаментозна терапія використовується і після оперативного лікування для попередження рецидиву та метастазів.

Які симптоми мають насторожити

На ранніх етапах захворювання симптоми можуть бути малопомітними. Зазвичай прояви з’являються при прогресуванні процесу:

• тривалий кашель із мокротинням або без нього;
• кровохаркання;
• біль або відчуття стискання у грудях;
• задишка, утруднене дихання;
• зниження маси тіла, втома, нічна пітливість, підвищення температури;
• осиплість голосу або повторні пневмонії на одному боці.

Негайне звернення потрібне при появі кровохаркання, задишки у спокої чи болю, який не минає після лікування звичайних респіраторних інфекцій.

Які захворювання діагностують / лікують

До злоякісних новоутворень органів дихання належать:

• рак легені (переважно недрібноклітинний або дрібноклітинний типи),
• рак бронхів і трахеї,
• метастатичні ураження легень,
• неуточнені пухлини, які потребують морфологічної верифікації.

Комплексна терапія включає поєднання протипухлинних препаратів (цитостатиків, платинових сполук, таргетних інгібіторів), імунотерапії, глюкокортикостероїдів, антибіотиків при вторинній інфекції, бронхолітиків, анальгетиків, муколітиків, нутритивної підтримки.

Мета лікування — зменшення пухлинної маси, покращення вентиляційної функції, профілактика ускладнень і підтримка загального стану пацієнта під час основної онкотерапії.

Очікувані результати лікування

Комплексна медикаментозна терапія дозволяє покращити самопочуття, зменшити симптоми інтоксикації, стабілізувати дихання, знизити ризик рецидивів та підготувати пацієнта до хірургічного або променевого лікування. У паліативних випадках — покращує якість і тривалість життя.

Запис Комплексне медикаментозне лікування злоякісних та неуточнених новоутворень трахеї, бронхів та легень спершу з'явиться на Pulmocenter.

Для чого потрібна ця послуга

Обстеження при підозрі на синдром  легеневої дисемінації   допомагає встановити точну причину утворення множинних вогнищ у легенях. Вчасна діагностика дозволяє розпочати  правельне лікування, запобігти ускладненням і зберегти  функцію дихання.

Кому показана

Обстеження проводиться пацієнтам, у яких:

• на рентгені або КТ  виявлені множинні  вогнища;
• є тривалий кашель, слабкість, лихоманка невідомого походження;
• підозра на туберкульоз, саркоїдоз, метастази, грибкову або вірусну  інфекцію.

Які симптоми мають насторожити

• тривалий кашель (більше 2-3 тижнів);
• задишка, навіть  при незначному навантаженні;
• біль у грудях;
• підвищення температури тіла, нічна пітливіть;
• втрата ваги без причини;
• кровохаркання;
• наростає задишка;
• висока температура  не  спадає  понад 3 дні;
• різке погіршення самопочуття;

Які захворювання діагностують/лікують при СЛД

• туберкульоз дисемінований – інфекційне ураження, при якому бактерії  поширюються з кров`ю по легенях;
• саркоїдоз – системне запалення з утворенням гранульом;
• метастатичне ураження легень – поширення пухлинних клітин з інших органів;
• пневмомікози хронічне професійне захворювання легень, спричинене тривалим вдиханням виробничого пилу, що призводить до розвитку дифузного фіброзу легеневої тканини;
• вірусна або бактеріальна пневмонія множиннного типу.

Запис Діагностичні хірургічні втручання при синдромі легеневої дисемінації спершу з'явиться на Pulmocenter.

Алергічні хвороби гетерогенні та характеризуються клінічним поліморфізмом. Тобто вони зачіпають не тільки шкірні покриви, дихальну і травну системи, але також майже завжди впливають на функцію вегетативної нервової системи. З цим пов’язано багато так званих функціональних розладів різних органів і систем людського організму.

Діагностика та лікування подібних розладів вимагає спеціальних знань

При виборі методів обстеження фахівці кабінету імунопрофілактики спільно з пацієнтами вибирають ті, найбільш оптимальні і виправдані методики, які дозволяють з максимальним наближенням до реальності встановити причинно-значимі фактори, що призводять до розвитку хвороби. Кваліфікований лікар призначає тільки ті дослідження, без яких дійсно неможливо обійтися. Небажано самостійно приймати рішення про дослідження на алергію до прийому лікаря. Дуже багато з них часто виявляються неінформаційними для конкретного випадку, незважаючи на їх високу вартість.

З якими захворюваннями найчастіше звертаються до кабінету імунопрофілактики

• Бронхіальна астма,
• Алергічні хвороби шкіри: атопічний дерматит, екзема, контактні дерматити,
• Затяжний, хронічний або сезонний нежить (закладеність носа),
• Кропив’янка, алергічні набряки (набряк Квінке),
• Алергічні реакції на їжу, ліки, плісняві грибки, домашніх тварин, пилок рослин і багато інших видів алергенів,
• Часті, тривалі інфекції будь-яких органів і систем організму,
• Будь-які, в тому числі і неалергічні хвороби шкіри, незрозумілі висипи,
• Хронічні рецидивуючі інфекції, що важко піддаються звичайній терапії,
• Дерматити алергічні (в тому числі атопічний дерматит).

Найбільш поширені методи алергодіагностики

Найбільш поширеними методами алергодіагностики є шкірне тестування та діагностика in vitro.

Шкірне тестування

Шкірне тестування (шкірні алергопроби) – це найбільш поширений і точний метод визначення чутливості (сенсибілізації) організму до різних алергенів шляхом введення через шкіру алергену та оцінки відповіді, що розвинулась при цьому.

Принцип постановки шкірних тестів заснований на тому, що нанесений на шкіру або введений під шкіру причинно-значимий алерген вступає у взаємодію зі спеціальними клітинами, які доставляють алерген до опасистих клітин. Результатом такої взаємодії при наявності сенсибілізації є вивільнення медіаторів алергії і розвиток місцевої алергічної реакції, інтенсивність якої фіксується лікарем-алергологом.

З метою діагностики гіперчутливості негайного типу в основному застосовують скарифікаційні проби (метод нанесення подряпин) і прік-тести (метод проколювання шкіри на глибину не більше 1-1,5 мм).

Підготовка до проведення шкірних алергопроб:

За 7 днів до дослідження слід виключити застосування антигістамінних препаратів (термін багато в чому залежить від групи, до якої відноситься препарат). Якщо пацієнт отримував лікування системними глюкокортикостероїдними препаратами (ін’єкційні або пероральні форми), виконання проб можливо не раніше, ніж через 14 днів після їх відміни. У разі, якщо пацієнт отримував лікування гормональними мазями, кремами, проби виконуються на ділянках, не порушених даними препаратами, або як мінімум через 14 днів після відміни.

Обов’язково повідомте лікаря про всі препарати, які в даний момент отримуєте Ви або Ваша дитина. Проведення проб не рекомендується виконувати натщесерце.

Незважаючи на те, що шкірне тестування є основним уточнюючим методом діагностики алергологічних захворювань, специфічність шкірних алергічних тестів не є абсолютною. За результатами шкірного тестування можна встановити лише наявність підвищеної чутливості організму до певного алергену. Для того щоб поставити заключний діагноз і визначити тактику лікування, необхідно встановити чіткий зв’язок між даними алергеном і клінічними проявами захворювання.

Протипоказання:

• загострення основного алергічного захворювання або його важке некомпенсоване протікання;
• гострі інфекції;
• хронічні захворювання в стадії декомпенсації;
• злоякісні, аутоімунні і системні захворювання;
• нервові і психічні захворювання, судомний синдром;
• вагітність, лактація, менструація;
• синдром набутого імунодефіциту;
• анафілактичний шок, синдроми Лайєла, Стівенса-Джонсона в анамнезі;
• отримується зараз терапія антигістамінними препаратами, стабілізаторами мембран тучних клітин, системне або місцеве застосування глюкокортикостероїдних препаратів (інгаляційні та назальні глюкокортикостероїдні препарати не впливають на результат тестів);
• попередня, протягом місяця, гостра алергічна реакція;
• ранній дитячий вік.

Алергодіагностика in vitro

In vitro алергодіагностика – це діагностика гіперчутливості в пробі крові пацієнта. Аналіз крові здається вранці натщесерце, тобто останній прийом їжі повинен бути за 12 годин до аналізу і не пізніше. За 7 днів до дослідження слід виключити застосування антигістамінних препаратів (термін багато в чому залежить від групи, до якої відноситься препарат). Якщо пацієнт отримував лікування системними глюкокортикостероїдними препаратами (ін’єкційні або пероральні форми), виконання проб можливо не раніше, ніж через 14 днів після їх відміни. Обов’язково повідомте лікаря про всі препарати, які в даний момент отримуєте Ви або Ваша дитина.

Методи лікування алергії

За результатами алергодіагностики лікарем-алергологом призначається відповідний метод лікування. Одним із сучасних та найбільш дієвих методів лікування алергічних захворювань є алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ).

Алерген-специфічна імунотерапія – це метод лікування алергічних захворювань, обумовлених IgE-опосередкованим механізмом алергії. Полягає у введенні в організм пацієнта зростаючих доз алергену, який спричиняє клінічні прояви захворювання.

Механізм дії АСІТ

Алерген специфічна імунотерапія діє на головні патогенетичні ланки розвитку алергічного процесу:

• Зменшення вмісту алергенспецифічних Ig E-антитіл за рахунок гальмування їх синтезу В-лімфоцитами та плазматичними клітинами шляхом утворення та активації Т-супресорів;
• Синтез алергенспецифічних Ig G4-антитіл, які конкурентно взаємодіють з алергеном і здатні утворювати комплекси, що поглинаються фагоцитами з рецепторами до Fc-фрагменту Ig G (Нф, Мц та Мф), внаслідок чого елімінується ендогенний алерген;
• Синтез Ig G1-антитіл до Fc-фрагменту Ig E, які взаємодіють з вільним Ig Е, й таким чином перешкоджають його фіксації на опасистих клітинах-мішенях;
• Синтез антитіл до клітинних рецепторів, які розпізнають Fc-фрагмент Ig E, що призводить до блокування цих рецепторів на опасистих клітинах-мішенях;
• Зменшення репертуару чутливих до Ig E клітин та клітин-учасників алергічного запалення (в першу чергу еозинофілів, нейтрофілів та моноцитів).

Кому показана АСІТ

АСІТ показана хворим, у яких доведена присутність специфічних IgЕ – антитіл до клінічно значимих алергенів тоді, коли:

• відсутні прояви важкого перебігу захворювання. Показання ОФВ, повинні перевищувати 70% від належних значень після адекватної фармакологічної терапії;
• не вдається здійснювати контроль над клінічними симптомами захворювання за допомогою елімінації алергенів і фармакологічної терапії;
• присутні назальні й бронхіальні симптоми;
• відсутня прихильність пацієнтів до тривалої й постійної фармакотерапії;
• існують протипоказання до фармакотерапії;
• при небажаних побічних ефектах фармакотерапії.

Від чого залежить ефективність АСІТ

Ефективність цього методу лікування може бути дуже варіабельною, що залежить від:

• віку пацієнта та його індивідуальних особливостей (лікувальна ефективність вища, якщо АСІТ розпочата у більш ранньому віці);
• нозологічної форми алергічного захворювання (алергічний риніт, кон’юнктивіт, алергічну астму, алергічні реакції на укуси комах, тощо);
• виду сенсибілізації (ін’єкційна, носова, під’язична чи пероральна імунотерапія);
• виду та якості алергенів, що вводяться;
• числа алергенів, що вводяться;
• кількості курсів лікування, їх тривалості;
• способу введення алергенів (парентеральні методи (підшкірний, внутрішньо шкірний, аплікаційний і метод шкірних квадратів) і неінвазійні: оральний, сублінгвальний, кон’юктивальний, інгаляційний).

Переваги АСІТ

• збереження тривалої (іноді на десятки років чи навіть на все життя) ремісії після завершення успішних курсів специфічної імунотерапії, принаймні 5–8 років;
• попередження прогресування спектру алергенів, до яких формується підвищена чутливість;
• попередження ускладнення захворювання та переходу до більш важких клінічних проявів;
• зменшення потреби в протиалергічних препаратах.

Як поводитися під час проведення АСІТ

• необхідно дотримуватися всіх рекомендацій лікаря;
• не пропускати ін’єкцій або час прийому під’язичних алергенів;
• дотримуватися дієти з виключенням ряду «заборонених» продуктів, список яких видається пацієнту лікарем.
• необхідно повідомляти лікаря про всі зміни самопочуття, навіть незначні на перший погляд.

Протипоказаня для проведення АСІТ

• онкологічні захворювання;
• важкі імунопатологічні стани і імунодефіцити;
• важкі захворювання серцево-судинної системи;
• прийом бета-блокаторів, включаючи топічні форми;
• важкі психічні захворювання;
• важка неконтрольована форма бронхіальної астми;
• вагітність і грудне вигодовування є відносними протипоказаннями.

Неодмінною вимогою до проведення АСІТ має бути її виконання в умовах алергологічного кабінету і/чи алергологічного стаціонару тільки лікарями-алергологами, які пройшли професійну підготовку та мають відповідний досвід.

Запис Діагностика, сучасна терапія і імунопрофілактика алергічних захворювань органів дихання дорослих і дітей в амбулаторних умовах спершу з'явиться на Pulmocenter.

Метод, що дозволяє візуально оглянути внутрішню поверхню трахеї та бронхів та за необхідністю виконати фото або відеозапис. Виконується всім пацієнтам без винятку, кому показане оперативне лікування на легенях та бронхах, для визначення вогнища кровохаркання, при підозрі на пухлинні враження трахеї та бронхів, підозра на стороннє тіло (видалення за допомогою щипців, кріодеструктора), стеноз трахеї та бронхів ( після інтубації, перенесеного гнійного запалення в бронхах або туберкульозу бронхів тощо), взяття бронхоальвеолярного лаважу (БАЛ) для мікробіологічного дослідження,  а також при немотивованому кашлі, який триває понад 1 місяць.

Основною ознакою до проведення бронхоскопії є довготривалий кашель, який не піддається лікуванню, наявність великої кількості мокроти та ускладнений вдох та видох з наявним специфічним звуком (свист).

Дослідження проводиться натще, найчастіше в положення лежачи, після проведення місцевої анестезії 2% розчином лідокаїну.  Бронхоскоп вводиться найчастіше через ніс, якщо по якимось причинам (викривлення носових ходів, стан після оперативного лікування на носі тощо) проведення через ніс не можливе, то застосовують трансоральний шлях введення бронхоскопа. Також можливе виконання даного дослідження під внутрішньовенною седацією.

Ендоскопічна біопсія 

Біопсія важлива та невід`ємна частина діагностичної бронхоскопії. ЇЇ мета – морфологічна верифікація патологічного процесу в трахеї, бронхах, легені та межистінні через канал бронхоскопа. Малоінвазивний та малотравматичний спосіб біопсії, який не потребує довгого нагляду та знаходження в стаціонарі.

Існують наступні види ендоскопічної біопсії:

• Візуально контрольована біопсія . Виконується з утворень, патологічно зміненої слизової, які можна візуально оглядати. Перевагами даної біопсії є контроль виникнення кровотеці та кількість матеріалу для дослідження. Використовується електрохірургічний комплекс для висічення пулин.
• Трансбронхіальну біопсію легені застосовують при необхідності отримання матеріалу з периферичного утворення легені. Найчастіше виконується при дисемінованих процесах, інфільтративних змінах та периферичних утвореннях в легенях. Як правило дана біопсія виконується під рентгенологічним контролем з контролем глибини введення біопсійних щипців.
• Трансбронхіальна пункційна біопсія внутрішньогрудних лімфатичних вузлів та утворень межистіння (TBNA).

Захворювання, що супроводжуються внутрішньогрудною лімфаденопатією:

1. Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів
2. Саркоїдоз
3. Онкогематологічні захворювання
4. Метастази при онкологічних захворюваннях
5. Вірусне ураження ( ВІЛ, гепатити, цитомегаловірус тощо)
6. Грибкове ураження
7. Інфікування паразитами (токсоплазмоз, лямбліоз тощо)
8. Інфікування хламідіями, мікоплазмою.

При заборі біоптатів, матеріал направляється у дві лабораторії цитологічна та патоморфологічна.

Ендоскопічне встановлення та видалення бронхіального пристрою (стент, бронхоблокаційний клапан тощо)

Бронхіальний стент – це медичний пристрій (трубка), який вставляється в бронх для розширення звуженого або закупореного просвіту, щоб відновити нормальний потік повітря. Він використовується для лікування таких захворювань, як рак, стриктури (звуження) трахеї або бронхів, які можуть виникнути через хворобу, операцію чи травму. Основна функція – підтримувати бронх відкритим, щоб повітря могло вільно надходити до легенів.

Стент встановлюється в бронх за допомогою бронхоскопа (гнучкої трубки з камерою), який вводиться через рот або ніс. Допомагає пацієнтам легше дихати, зменшуючи задишку та інші симптоми. Процедура зазвичай не потребує тривалого перебування в стаціонарі, що дозволяє швидше повернутися до звичного життя.

Бронхоблокація – вид бронхоскопії, який полягає в створенні лікувальної гіповентиляції з наступним розвитком ателектазу у враженій ділянці легені зі збереженням дренажної функції блокованого бронху та порожнини деструкції, або закриття дефекту бронху шляхом застосування ендобронхіального клапану. Завдяки інноваційному методу – клапанної бронхоблокаціі, вдається за нетривалий час з максимальним комфортом, мінімальними незручностями закрити дефект паренхіми легень, кукси бронху.

Запис Ендоскопічне дослідження: бронхоскопія — огляд бронхів і трахеї спершу з'явиться на Pulmocenter.

Роль та значення хірургічного лікування

Спочатку, до відкриття антитуберкульозних препаратів, хірургія була основним і тривалий час єдиним методом лікування туберкульозу (ТБ). У сучасних умовах, особливо на тлі поширення множинної (МЛУ) та широкої (ШЛУ) лікарської стійкості мікобактерій туберкульозу (МБТ), значення хірургічного втручання суттєво зросло.
Основні цілі хірургічного лікування:

• Усунення бактеріовиділення (абацилювання).
• Видалення ураженого органу або його частини. Це дозволяє видалити вогнища інфекції, особливо порожнини, які містять велику кількість МБТ, де знижена проникність антибіотиків, і які можуть бути місцем розвитку лікарської стійкості.
• Лікування ускладнень та наслідків туберкульозного процесу.
• Зниження бацилярного навантаження (debulking), що підвищує ефективність медикаментозної терапії.
• Уточнення діагнозу (діагностичні втручання), особливо при підозрі на злоякісні утворення або при незрозумілих дисемінованих процесах.

Види хірургічних втручань

У фтизіохірургії застосовують різні види втручань, які поділяються на радикальні (резекційні) та паліативні (колапсохірургічні):

1. Резекційні втручання (радикальні операції): Спрямовані на повне видалення патологічно зміненої тканини.
   ◦ Лобектомія (видалення частки легені) та білобектомія (видалення двох часток).
   ◦ Пневмонектомія (видалення всієї легені) та плевропневмонектомія (видалення легені разом з плеврою).
   ◦ Сегментектомія (видалення сегмента легені) та полісегментарна/комбінована резекція.
   ◦ Атипова (крайова) резекція.
2. Колапсохірургічні втручання (паліативні/функціональні): Застосовуються для створення спокою ураженої легені, часто коли резекція неможлива через поширеність процесу або низькі функціональні резерви пацієнта.
   ◦ Торакопластика (наприклад, остеопластична торакопластика або резекція ребер): Видалення верхніх ребер для колапсу грудної стінки та усунення кісткового каркаса, що сприяє спадінню легені та загоєнню каверн. Часто застосовується для корекції об’єму грудної порожнини після резекції.
   ◦ Штучний пневмоторакс та пневмоперитонеум.
   ◦ Клапанна бронхоблокація (встановлення ендобронхіального клапана): Патогенетичний метод, що спричиняє лікувальну гіповентиляцію (аж до ателектазу) в ураженій ділянці, сприяючи закриттю порожнини розпаду.
   ◦ Плевректомія та декортикація легені.
   ◦ Торакоміопластика.
3. Мініінвазивні та ендоскопічні технології:
   ◦ Відеоасистована торакоскопічна хірургія (ВАТС): Застосовується для діагностики (наприклад, біопсія) та лікувальних операцій, таких як резекція (ВАТС-резекція, ВАТС-лобектомія).
   ◦ Робот-асистовані торакоскопічні лобектомії (РАТС): Високоефективний і безпечний метод, що дозволяє впоратися навіть із тотальною облітерацією плевральної порожнини.
   ◦ Відеоторакокаустика: Використовується для розсічення плевральних зрощень, що перешкоджають колапсу легені при штучному пневмотораксі.
   ◦ Бронхологічні втручання: Наприклад, для отримання діагностичного матеріалу або для ендоскопічного лікування бронхо-стравохідних нориць.
   Показання до хірургічного лікування
   Показання до оперативного втручання розподіляються на екстрені, невідкладні та планові.
4. Екстрені показання (життєві): Вимагають негайного втручання через пряму загрозу життю.
   ◦ Профузна легенева кровотеча.
   ◦ Напружений спонтанний пневмоторакс.
5. Невідкладні показання:
   ◦ Невпинне прогресування туберкульозу, незважаючи на адекватну хіміотерапію (наприклад, казеозна пневмонія).
   ◦ Рецидивне кровохаркання, яке не можна зупинити іншими методами.
6. Планові показання (найчастіші): Призначаються після курсу хіміотерапії, коли зберігаються локалізовані ураження або ускладнення.
   ◦ МЛУ/ШЛУ-ТБ, що характеризується неефективністю антитуберкульозної хіміотерапії (після 4–6 місяців контрольованої терапії), особливо при локалізованих кавернозних формах із постійним бактеріовиділенням.
   ◦ Туберкулома (особливо велика, понад 2 см або 3 см, множинні конгломератні туберкуломи, з розпадом або бактеріовиділенням).
   ◦ Хронічні порожнини розпаду (каверни) або зруйнована частка/легеня, які не піддаються закриттю під впливом терапії.
   ◦ Ускладнення та наслідки ТБ-процесу, включаючи хронічну емпієму плеври (піопневмоторакс), аспергільому, фіброзно-кавернозний туберкульоз, симптоматичні посттуберкульозні бронхоектази, панцирний плеврит.
   ◦ Диференціальна діагностика (наприклад, туберкуломи та раку легені).

Особливості передопераційної та післяопераційної тактики

Хірургічне лікування завжди є частиною комплексного лікування, що включає хіміотерапію.

• Передопераційна підготовка: Включає адекватний курс антитуберкульозної хіміотерапії (не менше 4–6 місяців для планових операцій). Мета — зменшити мікобактеріальне навантаження та стабілізувати процес. Обов’язкова оцінка функціонального стану пацієнта (кардіопульмональні резерви).
• Післяопераційна хіміотерапія: Режими відновлюються одразу після операції (як тільки пацієнт може приймати ліки per os). Тривалість залежить від стійкості МБТ та бактеріологічного статусу операційного матеріалу: для чутливого ТБ — щонайменше 4 місяці після операції; для МЛУ-ТБ — щонайменше 18 місяців після конверсії культури; для ШЛУ-ТБ — щонайменше 24 місяці після конверсії культури

Мета хірургічного лікування

Хірургічне лікування туберкульозу легень (ТБ) є важливою, хоча й допоміжною (ад’юнктивною), частиною комплексного лікування пацієнтів, особливо в умовах неефективності протитуберкульозної хіміотерапії (ХТ).

Основна мета хірургічного лікування полягає у підвищенні ефективності загального лікування ТБ.

Конкретні цілі та функції хірургічного лікування:

1. Ліквідація вогнищ інфекції та зменшення бактеріального навантаження:

• Видалення уражених тканин (debulking): Хірургічне втручання необхідне для видалення значної, локалізованої маси бацил ТБ, які містяться у некротизованій та нежиттєздатній легеневій тканині.

• Усунення бактеріовиділення (абацилювання): Це є одним із безумовних і найменш оспорюваних переваг резекційних операцій при локалізованих деструктивних процесах, резистентних до ХТ. Це критично важливо, оскільки бактеріовиділювачі є епідеміологічно небезпечними для оточуючих.

• Видалення “сховищ” бацил: Хірургія усуває нежиттєздатні ділянки легені (такі як порожнини розпаду або каверни), які слугують сховищами (sanctuary sites) для резистентних мікобактерій, де протитуберкульозні препарати (ПТП) погано проникають, а також можуть бути місцем розвитку лікарської стійкості.

• Загоєння порожнин розпаду та залишкові зміни: Застосування хірургічних методів (наприклад, резекції легені, коллапсохірургічні втручання) сприяє закриттю порожнин розпаду, а також є засобом попередження рецидивів захворювання, особливо у випадках обмеженого туберкульозу легень.

2. Лікування хіміорезистентних форм ТБ:

• В умовах поширення множинної (МЛУ) та широкої (ШЛУ) лікарської стійкості мікобактерій туберкульозу (МБТ), значення хірургічного етапу суттєво зросло, оскільки медикаментозна терапія є менш ефективною.

• Хірургічне лікування є невід’ємною частиною лікування пацієнтів з МЛУ-ТБ/ШЛУ-ТБ, особливо коли ХТ виявилася недостатньо ефективною, при локалізованих кавернозних формах.

3. Лікування ускладнень та наслідків ТБ:

• Хірургія необхідна для лікування ускладнень та наслідків туберкульозного процесу, які часто є незворотними морфологічними змінами.

• Життєві (екстрені) показання: Негайне втручання необхідне при профузній легеневій кровотечі та напруженому спонтанному пневмотораксі.

• Невідкладні показання: Сюди відносять неухильне прогресування туберкульозу (наприклад, казеозна пневмонія), незважаючи на адекватну ХТ, та рецидивуюче кровохаркання, яке не можна зупинити іншими методами.

• Планові (елективні) показання: Включають лікування ускладнених форм, таких як:

    ◦ Туберкульома (особливо велика, понад 2 см або 3 см, або ускладнена розпадом чи бактеріовиділенням).

    ◦ Хронічна емпієма плеври (з бронхоплевральною норицею або без неї).

    ◦ Фіброзно-кавернозний туберкульоз (ФКТ), циротичний туберкульоз.

    ◦ Аспергільома.

    ◦ Незворотні фіброзні/циротичні зміни (наприклад, зруйнована легеня, бронхоектази, стеноз бронха).

4. Діагностична функція:

• Хірургічне втручання може бути використане з діагностичною метою (наприклад, біопсія легені, плеври, лімфовузлів), коли неможливо встановити природу ураження іншими методами.

• Це особливо актуально для диференціальної діагностики туберкуломи та раку легені, а також при незрозумілих дисемінованих процесах.

• Наприклад, у 5,4% пацієнтів, яким була показана резекція легені з приводу туберкуломи, завдяки хірургії було виявлено онкологічне захворювання, що дозволило змінити діагноз і лікування. Також хірургічні зразки (операційний матеріал) використовуються для мікробіологічного та гістологічного дослідження, щоб підтвердити діагноз та визначити чутливість МБТ, що впливає на подальшу ХТ.

5. Сприяння ХТ:

• Навіть у випадках, коли МБТ не виділяються з мокротиння, але є нежиттєздатні тканини (каверни, некроз), їх видалення запобігає реактивації ТБ і підвищує ефективність хіміотерапії, оскільки такі вогнища можуть бути причиною рецидиву.

Типи хірургічних втручань, що застосовуються:

Для досягнення цих цілей застосовуються різні види операцій, які поділяються на радикальні та паліативні:

• Резекційні втручання (радикальні): Спрямовані на видалення ураженої частини легені: сегментектомія, лобектомія (видалення частки) та пневмонектомія (видалення всієї легені). Резекція легені дозволяє домогтися клінічного вилікування у значно більшому числі випадків (наприклад, 97,1% при туберкуломі, 90% при ФКТ) порівняно з консервативним лікуванням.

• Колапсохірургічні втручання (паліативні): Спрямовані на створення спокою ураженої легені або зменшення об’єму грудної порожнини. До них належать торакопластика (наприклад, остеопластична торакопластика) та клапанна бронхоблокація (установка ендобронхіального клапана). Колапсохірургічні втручання часто застосовуються, коли резекція неможлива через поширеність процесу або недостатній кардіопульмональний резерв.

6. Застосування сучасних технологій:

• Завдяки досягненням сучасної медицини, включаючи новітні методи візуалізації (КТ, денситометрію) та мініінвазивні хірургічні техніки, такі як відеоасистовані торакоскопічні резекції (ВАТС, ВТС, однопортові втручання), хірургічні втручання стали безпечнішими, менш травматичними, супроводжуються меншим числом ускладнень, скорочують терміни відновлення та перебування у стаціонарі.

Отже, хірургічне лікування туберкульозу необхідне для радикального видалення осередків, що не піддаються медикаментозній терапії (особливо при лікарській стійкості), для запобігання поширенню інфекції, лікування ускладнень та наслідків ТБ-процесу, а також для уточнення діагнозу

Які симптоми мають насторожити

Клінічні прояви туберкульозу (ТБ), які можуть бути виражені з різним ступенем інтенсивності і які мають насторожити пацієнта та лікаря. Ці симптоми часто згруповані у синдроми: інтоксикаційний (загальний) та бронхолегеневий (грудний/локальний).

Загальні (інтоксикаційні) симптоми, що мають насторожити

Симптоми інтоксикації виражені слабо або помірно на ранніх стадіях, але їхня наявність або наростання повинна бути підставою для занепокоєння, особливо у пацієнтів із підозрою на ТБ, хіміорезистентний ТБ (ХРТБ) або рецидив (РТБ):

• Слабкість, підвищена втомлюваність. Це може проявлятися як загальна слабкість, втома, в’ялість або розбитість.
• Дратівливість, зниження працездатності, млявість, розбитість.
• Зниження апетиту.
• Зниження маси тіла (втрата ваги). Втрата маси тіла може бути значною (наприклад, дефіцит маси тіла 5 кг).
• Підвищення температури тіла (субфебрилітет/гарячка). Наприклад, субфебрильна температура тіла (до 37,1°С), фебрильна (38,1°С – 39,0°С) або піретична (понад 39,1°С). Підвищена температура тіла була зареєстрована у 66% пацієнтів з РТБЛ та у 43% з ВДТБЛ, що вказує на більш виражену інтоксикацію при рецидиві.
• Нічна пітливість (нічні поти).
• Порушення сну.
• Дратівливість, зниження працездатності, млявість, розбитість.

Симптоми, що вказують на тяжкість процесу:

• Виражена інтоксикація (підвищена температура, пітливість, зниження апетиту, втрата ваги) є ознакою тяжчого перебігу, особливо при РТБЛ (наприклад, виражена інтоксикація спостерігалася у 23% хворих на РТБЛ проти 9% при ВДТБЛ).•
• У пацієнтів з казеозною пневмонією (гостро прогресуючий процес) летальність при консервативному лікуванні може досягати 92–100%.

Локальні (бронхолегеневі) симптоми, що мають насторожити

Ці симптоми безпосередньо вказують на ураження легень або бронхів:

• Кашель. Може бути як продуктивний (з виділенням мокротиння, наприклад, біло-жовтого кольору), так і сухий (без харкотиння). Кашель був статистично значимо частішим у пацієнтів з РТБЛ (82,5%) порівняно з ВДТБЛ (59,1%).
• Кровохаркання або легенева кровотеча. Це є показанням для невідкладного або екстреного хірургічного втручання.
• Біль у грудній клітці. Біль може бути тупим і часто пов’язаний з ураженням плеври або ускладненням плевритом.
• Задишка. Може бути інспіраторною, експіраторною або змішаною. Задишка частіше зустрічалася у хворих на РТБЛ (56,3%) порівняно з ВДТБЛ (35,2%).
• Наявність хрипів. Аускультативно можуть вислуховуватися множинні вологі різнокаліберні хрипи або жорстке дихання, особливо у верхніх відділах ураженої легені. Жорстке дихання (63,4% при РТБЛ проти 49% при ВДТБЛ) та хрипи (47,6% при РТБЛ проти 24,5% при ВДТБЛ) частіше спостерігалися при рецидиві ТБ.
• Інші тривожні ознаки (об’єктивні та рентгенологічні):
• Збільшення підшкірних лімфатичних вузлів. Цей симптом вірогідно частіше спостерігався у пацієнтів з РТБЛ (48,4%) порівняно з ВДТБЛ (23,9%).
• Акцент II тону над легеневою артерією при аускультації серця. Це може вказувати на розвиток легенево-серцевої недостатності.
• Зміни голосового тремтіння та перкуторного звуку (посилення голосового тремтіння, притуплений тимпаніт або тупий звук).
• Ексудативний плеврит або легенево-серцева недостатність (ЛСН) різного ступеня. ЛСН є ускладненням ТБ-процесу, яке вимагає уваги.
• Спонтанний пневмоторакс. Напружений клапанний пневмоторакс є екстреним показанням до операції.
• Зміни на рентгенограмі або КТ, що свідчать про деструктивний процес, незважаючи на лікування: Наявність порожнини розпаду (каверни), особливо множинної, сформованої та великої (діаметром понад 4 см); Інфільтративні зміни у легенях; Наявність осередків обсіменіння.
• Позитивний бактеріовиділення (МБТ +). Тривале бактеріовиділення, незважаючи на адекватну хіміотерапію, є ключовим показанням до хірургічного втручання та свідчить про неефективність лікування.

Контекст, що посилює занепокоєння

Ці ознаки є особливо насторожуючими у пацієнтів, які мають такі фактори ризику:

• Хіміорезистентність МБТ (МЛУ/ШЛУ).
• Рецидив туберкульозу в анамнезі.
• Поєднання ТБ із супутніми захворюваннями, такими як цукровий діабет, хронічний алкоголізм, ВІЛ-інфекція, або захворювання серцево-судинної/дихальної систем. Неефективність антимікобактеріальної терапії (відсутність або повільне закриття порожнин розпаду, продовження бактеріовиділення після 2–3 місяців лікування).
• Низька прихильність пацієнта до лікування (зловживання алкоголем, тютюнопаління).
• Перебування в умовах пенітенціарної системи в анамнезі.
• Наявність спадкової схильності (кровних родичів, які хворіли на ТБ).
• Зниження імунного статусу (наприклад, низький рівень CD4+ у ВІЛ-інфікованих – менше 200 кл/мкл, що асоціюється з високим ризиком ускладнень і летальності).

Коли звертатися негайно

Найбільш поширеними при туберкульозі легень (ТБ), а також ознаки, які вимагають негайного (екстреного або невідкладного) звернення за медичною допомогою.

Коли звертатися негайно (екстрені та невідкладні показання)

Негайного звернення за медичною допомогою, часто з потребою в екстреному чи невідкладному хірургічному втручанні, вимагають такі стани, оскільки вони становлять пряму загрозу життю пацієнта:

1. Профузна легенева кровотеча (масивне кровохаркання). Це є екстреним показанням до хірургічного втручання, оскільки загрожує життю.

2. Напружений спонтанний пневмоторакс. Це також екстрене показання, що вимагає негайної допомоги.

3. Невпинне прогресування туберкульозу, незважаючи на адекватну антитуберкульозну хіміотерапію (наприклад, казеозна пневмонія). Казеозна пневмонія є невідкладним показанням до операції, оскільки летальність при консервативному лікуванні може сягати 92–100%.

4. Рецидивуюче кровохаркання, яке не може бути зупинене іншими методами лікування.

5. Емпієма плеври з токсичним процесом, що веде до сепсису (особливо токсична торакальна емпієма).

Найчастіші скарги (симптоми) при туберкульозі легень

Скарги при ТБ легень умовно поділяються на загальні (інтоксикаційні) та локальні (грудні). Важливо відзначити, що у багатьох випадках (особливо при вперше діагностованому ТБ, або ВДТБЛ) хвороба може мати безсимптомний або малосимптомний початок.

1. Локальні (Грудні) Симптоми

Кашель є найпоширенішою локальною скаргою.

• Загалом, кашель спостерігався у 69,4% пацієнтів з ТБ легень.
• У пацієнтів із рецидивом ТБ легень (РТБЛ) кашель був вірогідно частішим, ніж при ВДТБЛ, і спостерігався у 82,5% хворих (проти 59,1% при ВДТБЛ).
• Продуктивний кашель (з виділенням мокротиння) зустрічався у 57,1% хворих на РТБЛ (проти 30,1% при ВДТБЛ), що є вірогідно вищим показником при рецидиві.
• Задишка відзначалася у 44,5% пацієнтів з ТБ легень. Вона була вірогідно частішою при РТБЛ (56,3%) порівняно з ВДТБЛ (35,2%). Найчастіше спостерігалася задишка змішаного характеру (41,0% від усіх випадків ТБ легень).
• Біль у грудній клітці спостерігався у 30,1% пацієнтів з ТБ легень, частіше при РТБЛ (34,1%).

2. Загальні (Інтоксикаційні) Симптоми

Симптоми інтоксикації (загальна слабкість, втома, порушення апетиту, пітливість, підвищення температури тіла, зниження маси тіла) були більш вираженими та частішими у пацієнтів із РТБЛ, ніж при ВДТБЛ:

• Підвищення температури тіла (субфебрильна, фебрильна або піретична) спостерігалося у 65,8% хворих на РТБЛ (проти 43,4% при ВДТБЛ). При РТБЛ (особливо при хіміорезистентному) гострий початок захворювання з яскраво вираженою інтоксикацією був вірогідно частішим, ніж при ВДТБЛ.
• Нічні поти спостерігалися у 69,0% хворих на РТБЛ (проти 43,4% при ВДТБЛ).
• Порушення сну (безсоння, сонливість, тривожний сон) відзначалися у 73,0% пацієнтів з РТБЛ (проти 45,2% при ВДТБЛ).
• Зниження маси тіла спостерігалося у 52,3% хворих на РТБЛ (проти 30,8% при ВДТБЛ).

3. Об’єктивні ознаки, виявлені при обстеженні

• Збільшення підшкірних лімфатичних вузлів виявлено у 48,4% хворих на РТБЛ (проти 23,9% при ВДТБЛ), і цей показник був вірогідно вищим при рецидиві.
• Жорстке дихання спостерігалося у 63,4% хворих на РТБЛ (проти 49,0% при ВДТБЛ).
• Сухі та вологі хрипи вислуховувалися у 47,6% пацієнтів з РТБЛ (проти 24,5% при ВДТБЛ).
• Акцент II тону над легеневою артерією (ознака легенево-серцевої недостатності) спостерігався у 26,1% пацієнтів з РТБЛ (проти 10,6% при ВДТБЛ).

Запис Хірургічне лікування туберкульозу легень спершу з'явиться на Pulmocenter.

Хірургічне лікування необхідне, якщо пневмоторакс повторюється, має великий об’єм, не зникає самостійно або супроводжується ускладненнями. Під час операції лікар видаляє джерело витікання повітря з легені, може провести плевродез (з’єднання плевральних листків, щоб запобігти повторному накопиченню повітря) або інші маніпуляції залежно від ситуації. Ця процедура дозволяє повністю відновити функцію легені, покращити дихання та запобігти рецидивам захворювання. Хірургічне лікування пневмотораксу проводиться за сучасними методиками, часто малоінвазивно — через невеликі проколи, що забезпечує швидке відновлення пацієнта.

Симптоми

Пневмоторакс може проявлятися по-різному, але є кілька ознак, які повинні насторожити і змусити звернутися до лікаря. Найчастіше люди відчувають раптовий гострий біль у грудях — зазвичай з одного боку. З’являється утруднене дихання, задишка, відчуття, ніби не вистачає повітря. Може виникати прискорене серцебиття, запаморочення, слабкість або паніка через брак кисню.

Також слід звернути увагу на синюшність губ чи пальців, блідість шкіри, пітливість та шумне, поверхневе дихання. Якщо біль у грудях посилюється при русі або вдиху, це також тривожний сигнал. Негайно звертайтеся до лікаря або викликайте швидку допомогу, якщо раптово з’явився сильний біль у грудях, різка задишка або погіршення самопочуття після травми, кашлю чи фізичного навантаження. Такі симптоми можуть свідчити про пневмоторакс і потребують термінової медичної допомоги.

Діагностика та лікування

У відділенні, де проводять хірургічне лікування пневмотораксу, діагностують і лікують різні захворювання легень та плеври, які можуть призводити до цього стану.

Серед них:

• Спонтанний пневмоторакс — раптове накопичення повітря в плевральній порожнині без очевидної причини, частіше у молодих людей або курців.
• Травматичний пневмоторакс — наслідок поранення чи удару грудної клітки, коли повітря потрапляє між легенею та грудною стінкою.
• Вторинний пневмоторакс — ускладнення хронічних захворювань легень, таких як ХОЗЛ, туберкульоз, бронхоектатична хвороба чи емфізема.
• Плевральні кісти та булли — повітряні утворення в легеневій тканині, які можуть розриватися та спричиняти пневмоторакс.
• Плевральні спайки та емпієма — наслідок запальних процесів, що порушують нормальне розправлення легені.

Прийом пацієнта з підозрою на пневмоторакс розпочинається з консультації лікаря-пульмонолога або торакального хірурга. Під час зустрічі спеціаліст уважно вислуховує скарги, уточнює, коли з’явилися симптоми, проводить огляд і вислуховує легені.

Для точної діагностики призначають рентгенографію грудної клітки або комп’ютерну томографію (КТ), які дозволяють побачити наявність повітря в плевральній порожнині та оцінити ступінь ураження. Якщо обсяг пневмотораксу невеликий, пацієнту можуть рекомендувати спостереження та щадне лікування.

У випадках, коли повітря накопичується значно або легеня не розправляється, виконується дренування плевральної порожнини — через невеликий прокол у грудній стінці встановлюють тонку трубку, яка виводить повітря назовні. Процедура триває близько 20 хвилин і проводиться під місцевим знеболенням.

За необхідності застосовується малоінвазивна торакоскопічна операція: лікар усуває причину витоку повітря та проводить профілактику повторного пневмотораксу. Після процедури пацієнт перебуває під наглядом медичного персоналу, а відновлення зазвичай проходить швидко та без ускладнень.

Запис Хірургічне лікування пневмотораксу спершу з'явиться на Pulmocenter.