Пухлини грудної стінки належать до невеликої, але важливої підгрупи – пухлини шиї та органів грудної клітки, при цьому первинні пухлини цього органу складають близько 1-2% від усіх пухлин грудної клітки загалом. Залежно від гістологічного походження ці пухлини можна розділити на пухлини м’яких тканин та пухлини кісток/хрящів.
Більше половини цих пухлин злоякісні. Вони можуть виникати в будь-якій частині грудної порожнини або являти собою метастатичні ураження від окремого первинного вогнища з прямим проростанням у стінку грудної клітки. Вторинні пухлини найчастіше походять від первинних пухлин молочної залози, легень або шкіри.
Первинні та метастатичні новоутворення грудної стінки вражають будь-яку її частину, зокрема ребра, грудину, лопатки та ключиці.
Новоутворення ребер, грудини або мʼяких тканин часто створюють косметичний дефект і можуть супроводжуватися болем. Новоутворення внутрішньої частини грудної стінки (плеври) – завжди супроводжується болем та задишкою (із-за накопичення рідини в плевральній порожнині). Лікування допомагає людям з такою патологією позбутися вказаних симптомів. А у випадку злоякісних новоутворень – часто навіть, врятувати життя.

Які симптоми мають насторожити

Приблизно 20% новоутворень грудної стінки виявляють випадково під час візуалізації, яку проводять з будь-яких інших причин. Решті 80% притаманні симптоми: біль, задишка або прояви неврологічного та/або судинного ураження.
У деяких людей спостерігаються неспецифічні генералізовані симптоми, як-от лихоманка, нічна пітливість, м’язові болі та втома. У багатьох випадках новоутворення м’яких тканин безболісні, тоді як при ураженні кісток виникає біль, спровокований періостальною інвазією.
Для всіх злоякісних утворень притаманний больовий синдром, доброякісні ж новоутворення викликають біль лише у двох третинах випадків. Незважаючи на це, біль не завжди є індикатором злоякісності, до того ж немає постійних ознак і симптомів, пов’язаних з пухлинами грудної стінки, за якими можна було б відрізнити розвиток доброякісної та злоякісної пухлин.
Новоутворення грудної стінки розвиваються зазвичай повільно. Отже, виявляються зазвичай вже на досить пізніх стадіях. Тому важливо одразу після виявлення такої патології звернутись до профільного закладу. Для доброякісних новоутворень це важливо, так як це визначає обсяг резекції ребра або мʼяких тканин, та яких розмірів залишиться дефект тканин. Для злоякісних питання часу ще важливіше – тут йде мова про можливість метастазування, наростання неопластичної інтоксикації. Крім того, залучення у патологічний процес судин може спричинити місцевий тромбоз судин або навпаки – кровотечу.\

Діагностика та лікування

Основним методомдіагностики є звичайна рентгенограма, але її зазвичай недостатньо, щоб визначити ступінь інвазії та перебіг захворювання. КТ або МРТ (магнітно-резонансна томографія) допоможуть скласти план лікування. ПЕТ (позитронно-емісійна томографія) проводиться як допоміжне дослідження з метою відбору зразка тканини, визначення стадії захворювання та відповіді на лікування чи діагностики рецидиву. Важливо, що деякі ураження грудної стінки мають характерні візуалізаційні ознаки, які дозволяють встановити точний діагноз доброякісного чи злоякісного процесу за допомогою однієї лише візуалізації, інші ж утворення важко розрізнити на зображенні через значну схожість характерних ознак.
Зрештою, остаточний діагноз можна виставити лише за результатами біопсії, тому пункційна біопсія з використанням візуалізації є найкращим первинним методом діагностики тканин. Якщо за результатами дослідження неможливо поставити діагноз або виявлено пухлини, які потребують більше гістологічних досліджень, необхідна ексцизійна або інцизійна біопсія.
При підозрі на вторинні метастази достатнім методом діагностики, як правило, є тонкоголкова аспіраційна біопсія.

До доброякісних пухлин грудної стінки належать:

Остеохондрома
Остеохондрома є найпоширенішим типом доброякісних пухлин кісток (вона становить 30% від усіх доброякісних пухлин). Найчастіше остеохондроми зустрічаються в реберно-хрящовому з’єднанні.

Хондрома
Хондроми — поширені доброякісні хрящові пухлини, вони становлять від 15 до 20% доброякісних уражень грудної стінки. Вони розташовані в передній частині ребра, зазвичай безболісні та повільно ростуть, зазвичай виникають між 20 і 30 роками життя.

Фіброзна дисплазія
Фіброзна дисплазія – доброякісне ураження, яке зазвичай локалізується в бічних або задніх відділах ребер і виявляється найчастіше у віці 20-30 років. У більшості випадків (70-80%) уражається лише одне ребро.

Еозинофільна гранульома
Еозинофільна гранульома, або гістіоцитоз з клітин Лангерганса, є рідкісною доброякісною пухлиною передньої стінки грудної клітки і становить менше 1% усіх пухлин кісток. Ці утворення можуть проявлятися системними ознаками та симптомами, як-от лихоманкою, нездужанням, втратою ваги та лімфаденопатією, а також місцевими симптомами болю в грудях та ізольованою болючістю при пальпації пухлини.

Доброякісні пухлини м’яких тканин
Доброякісні пухлини м’яких тканин зустрічаються дуже рідко і, як правило, проявляються у вигляді безболісних і повільно зростаючих утворень. Переважають доброякісні пухлини грудної стінки: ліпоми, нейрогенні пухлини, судинні пухлини (гемангіоми), пухлини сполучної тканини. До доброякісних пухлин оболонки периферичного нерва відносять нейрофіброми і шванноми.

Десмоїд
Десмоїдні пухлини виникають з м’язово-апоневротичних структур і за походженням вважаються міофібробластичними або фібробластичними. Десмоїдні пухлини найчастіше зустрічаються на кінцівках, і лише 10-28% – на грудній стінці. Гістологія цих пухлин доброякісна, але через агресивні темпи росту та схильність до місцевої інвазії їхнє лікування аналогічне лікуванню злоякісних утворень.

До злоякісних належать: хондросаркома, остеосаркома, саркома Юінга, солітарна плазмоцитома, злоякісна фіброзна гістіоцитома, рабдоміосаркома, ліпосаркома.

Основним способом лікування переліченої патології є хірургічне висічення новоутворення. Доведено, що локалізація пухлини, її ступінь, гістологічний тип і основне – стан хірургічних країв напряму пов’язані з показниками виживання. Злоякісні новоутворення можуть потребувати комбінованого лікування – додавання хіміотерапії та опромінення.